М.Гейне Політичні в «Лук’янівці». Статистичний нарис що до політичних в’язнів

"РЕВОЛЮЦИЯ НЕ ЗАКОНЧИЛАСЬ, БОРЬБА ПРОДОЛЖАЕТСЯ!"


М.Гейне

 

Політичні в «Лук’янівці». Статистичний нарис що до політичних в’язнів


І.
Наприкінці 1906-го та на початку 1907-го років мені як «політичному» в’язневі довелося бути в Київській губернській тюрмі — «Лук’янівці» (в межах Лук’янівського поліційного відділку).
Тоді в ній перебувало двісті чи триста політичних — кількість, що вона має привернути увагу статистика.
Наприкінці грудня 1906 року я рішив скористати з можливости й зібрати докладні статистичні відомості про політичних в’язнів Лук’янівки. «З незалежних», цілком зрозумілих причин, мусив обмежитися на одноденному переписові; робив це самотужки. Се було переведено в життя, й відомості, що їх я здобув, було опрацьовано вже на волі.
Переписували, власне, 1-го й почасти 2-го січня 1907 року — з нагоди статуту 1-го січня (усі датування статті — ст.ст.). Відтак роблено уточнення.
Не до речи казати за технічний бік справи.
Як поставили ся в’язні до перепису? Треба сказати — цілком свідомо й уважно в більшій своїй частині. В декількох випадках неґативне ставлення було небезпідставним, а в кількох не мало жадних причин: нема роду без вироду.
Четверо із 275-ти геть не відгукнулися — через конспірацію, «сумнів щодо поважности роботи» та через бозна-що. Проте їх було небагато.
Де-хто не відповів на «інтимні» питання: 11% в’язнів замовчали тривалість свого перебування в визвольному русі.
Була й подивугідна обачність: один в’язень не зізнався, суджено його чи ні; инший, бувши «лєґальним» на волі, не сказав ні свого ймення, ні посади, ні заробітку чи запомоги від рідних — так поводяться самі «нелєґальні»…
Незрідка відбивалися жартами, вимірюючись на дотеп.
Коли зважити на хиби, що їх має будь-який перепис, зрозуміємо, що за першого опитування було чимало ляпів. Проте багацько їх виправлено за другого опитування.
ІІ.
На день, що в його опитувалося, політичних було в п’яти відділках тюрми: «бувший жіночий кримінал» і «бувший засланський» коридори, «чоловічий корпус», «жіночий корпус» і лікарня.
Самі назви коридорів — «бувший жіночий кримінал», «бувший засланський» — указують на те, що «кримінальних» поменшало, а «політичних» — побільшало.
У 62-х камерах було 284 людини.
Всюди, окрім лікарні, на одного в’язня припадало 1¼ куб.сажнів повітря і 5⁄6 кв.саж. місця. Цього було би досить, коли б умовини кожної камери не ріжнилися: приміром, у загальних чоловічих камерах — тобто для більшости в’язнів — повітря було 1 куб.саж., а місця — ⅔ кв.саженів на кожного; в чоловічих «одиначках» — відповідно 1½ куб.саж. і 1 кв.саж., а в жіночих камерах — аж 21⁄5 куб.саж. і чи не 1½ кв.саж. Що до лікарні, то там осібно: 7,29 куб.саж. повітря й 3,65 кв.саж. місця. Величезний ґандж приміщень — немає вентиляторів. В сімнадцятьох загальних чоловічих тільки одна мала вентилятор; катма його й у «больничной камере», де були слабші в’язні, котрих не брано до лікарні. З 25-ти чоловічих опрічніх камер по одному вентилятору мали тільки 25. Що до жіночих камер не знаю. Кілька вентиляторів було в лікарні.
Отже, щоби відсвіжити повітря, було відчинити вікна. Та взимку через холоднечу, а надто через протяги, це роблено тільки підчас прогулянки (2–3 години); а як небавом знов ся душили, то в’язні наново прочиняли вікна, бувши по камерах. Влітку, розуміється, прочини та й по всьому, хоч і вночі, але тоді робилися протяги, й камеру сповнювало так свіже повітря з вікон, як і попсоване з кльозетів (коридорами почерез щілини); иноді, як чищено кльозети, той смерділо з двору почерез вікна.
Попри те, що по всьому містові була каналізація, тюрма традиційно мала бочки. Тюремні «ватеркльозети» тільки звано та підписувано так і то хіба тому, що підлогу й раковину мито брудною мильною водою з-під кранів для вмивання. Ясно, що це не тільки псувало повітря, а й ширило тванюку й пошести: бруд із повсякчас мокрої й липкої підлоги розносився коридорами, камерами, а відтак і тапчанами.
Що до освітлення в камерах можна судити з того, кілько вікон припадало на квадратовий сажень підлоги.
Площа вікон у кожній камері, крім лікарні, — 1⁄14 кв.саж.; в загальній та чоловічих камерах тільки — 1⁄20 кв.саж.; в опрічніх чоловічих і жіночих — 1⁄11, а в лікарні — 1⁄10 кв.саженів.
Що до температури приміщень: улітку, звісно, душили ся, а взимку в’язні загальних камер постерігли ось що: в затишшя було незле по всіх камерах; у буряну погоду — холодно в навітряних камерах і незле по инших.
Щоби доказати за гігієнічні умовини тюрми, сказати б і за харчування. Жили «комуною», — звісно, не виробничою, а споживацькою, — на злиденні гроші, а тому голодували всі. «Двух блюд» ніколи не подавано, навіть сама гаряча страва (капусняк чи каша) бувала не щодня, иноді мусили перебувати хлібом із мізерією ковбаси чи й без неї.
З насвітленого мною можна висновити, чому Київською тюрмою повсякчас ширилися такі недуги, як тиф, холера тощо.
У день спису тюремної людности досить було хворих «політиків». У лікарні було восьмеро. З їх семеро сиділи десь із 8,6 місяців (від 8½ до 11 міс. 22 днів), у лікарні — з 29 днів (від 17 до 47).
До того ж семеро кандидатів у лікарню були в «больничной камере».
ІІІ.
У приміщеннях для «політичних» були 284 людини; троє з них певно «кримінальні», й не знати, чого їх пущено до «політичних»; п’ятьох «політичних» пересилано де-куди, тобто їх як гостей не внесено до реєстру, як і чотирнадцятирічного (14 р. 11 міс.) хлопа, котрий до того був за учня в теслі й слюсара: його арештовано в Київі підчас трусу в робітника, запроторено до Лук’янівки яко «політичного» й мурижено там тижнів зо два.
З тих 275-тьох, що їх опитувано, четверо (в т.ч. одна жінка) замовчали, хто вони й що.
З зареєстрованої 271 людини було 237 чоловіків і 34 жінки.
15 чоловіків і 5 жінок заарештовано яко учасників «обласного українського з’їзду П.С.-Р.» (грудень 1905). Виділено їх ув окрему ґрупу, бож «українська область П.С.-Р.» замкнула в собі не тільки Київщину, а й Курщину, Вороніжчину, Харківщину й Катеринославщину. Всі «політики» звали їх «з’їздівцями», тож і я зватиму.
Ще з 222 тутешніх чоловіків виокремлюю ґрупу 25-ти «аґраріїв» і де-коли пишу про їх там, де й про «міщан», а де-коли — спеціяльно.
ІV.
Середній вік усіх тамтешніх сягав чи не 25-ти років (24 р. 10 м.); часом — у «міщан» — меншав (23 р. 11 м.), в аґраріїв більшав до 32-х (32 р. 1 м.). Середній вік тамтешніх жінок був меншим — 23 р. 1 м.
Коли сполучимо роки в періоди, матимем отаку таблицю що до чоловіків:
Вік
16–17
18–22
23–27
28–32
33–42
43–52
Кількість ув’язнених
7
111
55
26
15
7
Таблиця що до жінок відповідно матиме такий вигляд:
Вік
18–22
23–27
28–32
33–43
Кількість ув’язнених
19
6
2
2
За національністю всі в’язні поділялися:

Великор.
Білорус.
Українці
Поляки
Литовці
Евреї
Німці
Чехи
Ґурійці
Осетини
Чоловіків
43
2
89
9
2
71
2
1
1
1
Жінок
4
1
3
1
20
Отже, чоловіки були здебільша росіяни — 61%, розуміється, що з-поміж їх було й українців. Із инших «инородців», окрім українців, найбільше жидів (32%), инші поодинокі. Коли не самий Київ, то бодай Київщина була в межах території еврейської осілости; тай навіть тут «теорію» (котра мала оправдувати погроми), буцімто російську революцію роблено «инородцами», підважувано.
Щоправда, жидівок ⅔ серед ув’язнених, та це весни не робить. Є і московок, а от «аґрарниць» катма. Значить, на Київщині в революцію йшли жінки «культурніші», а коли рух той був уже не молодий, то не широкий. Позатим чекатимемо на цифрі, котрі докажуть це.
Не наводитиму відомостів щодо віросповідання: в Росиї воно роковане національністю й тут я не дізнався ніц нового.
Було би спитати по правдиву віру, проте се надто приватне. Цікаво знати, щоб сказали «віряни» та «атеїсти», проте коли ті були — замовчали б.
Багато в’язнів замісць указати офіційну віру, зазначили своє ставлення до неї, а де-хто виказав правдиву віру. Словом, більшість одкинулася од релігії, писаної у пашпорті: партійний жид — «офіційно юдейської віри», четвірка партійних росіян — «офіційно православні», один партійний росіянин атеїст, анархист-комуніст не назвав ні віри, ні нації, бо «не визнає національностів»… Непартійний росіянин «офіційно православний», непартійний аґрарій «віри ніякої»…
Станово картина була така:

Спадкові дворяне
Двооряне
Офіцери запасу
Спадкові поч.громадяне
Почесні громадяне
Духовного стану
Купченко/ купчиня
Міщане
Козаки
Селяне
Син жанд. унтера
Чужодержавні підданці
Чоловіків
16
2
4
7
1
6
95
19
66
1
2
Жінок
2
2
3
18
1
3
Коли одрізнимо «привілейованих» од «непривілейованих» (ґрупу від дворян до купців і від міщан до селян), матимемо таке: більше «непривілейованих» — чоловіків 181 і 37 (83% н/пр. 17% прив.), жінок 22 і 7 (76% прив., 24% н/пр.; все ж тут привілейованих більше).
Як спеціяльно заходимося коло вивчення нижчих станів, взнаємо, що більшість непривілейованих чоловіків — міщани, селян десь ⅛, а коли взяти з козаками, той половина.
Жінки здебільша міщанки.
Коли ведеться звати напівграмотними тих, хто читає, а писати не втне, буде отака таблиця щодо письменности рідною мовою (крім великоросів і білорусів):

Письм.
Напівписьм.
Неписьм.
Чоловіків
99
36
41
Жінок
13
1
11
Отже, неписьменних і ледь письменних «інородців» є: чоловіків 23% і 20% відповідно, жінок 44% і 4%.
Щодо російської мови маємо таке:

Письм.
Напівписьм.
Неписьм.
Чоловіків
179
35
8
Жінок
28
1
Знати рідномовну письменність у всіх в’язнів, зокрема й у жінок.
Коли навіть візьмемо, що всі 45 великоросів і білорусів добре тямлять по-російському, все’дно буде — інородці краще знають не рідну, а російську.
Ось таблиця, що містить відомості про освіту в’язнів:

Неписьм.
Навч. у тюрмі
Навч. на військ. службі
Навч. удома
Навч. у нижчій школі
Закінч. нижчу школу
Навч. у мол.класах снз
Закінч. молодші класи снз
Навч. у старших класах снз
Закінч. снз
Навч. у вишах
Закінчили виші
Чоловіків
7
9
2
51
28
30
17
24
10
14
27
3
Жінок
6
1
1
5
11
4
1
Треба сказати, що де-хто з тих, хто вчився вдома, перед тим відвідував нижчі школи — хедери, церковно-парахвіяльні, земські т.ин.; внесено сюди й екстернів-початківців. Нижчі школи — сільські, церковно-парахвіяльні, земські, міністерські, нижчі міські — повітові, залізничні, міністерські то-що.
Зважити на відсоток тих, хто має домашню освіту, — 23% чоловіків, 21% жінок.
Задля наочности — ся коротка таблиця:

Неписьм.
Нижча освіта
4 кляси
Закінч. старшу школу
Закінч. виш
Чоловіків
7
134
24
27
30
Жінок
7
1
16
5
Отже, неписьменних чоловіків небагато — 3%, більше половини (60%) — з нижчою освітою, 4 класи сер.навч. — 11%, ст.класів — 12%, вишів — 14%.
Між жінок усі письменні: з нижчою освітою тільки чверть — 24%, ст.класів 55%, студенток 17%.
З усіх ув’язнених 26 чоловіка й 8 жінок (12% і 28%) сказали, що вчаться в середній і вищій школі, — арешт перепинив їм освіту…
Що до сімейного стану (а в’язні зосібна молоді) маємо таке: з 222-х чоловіків 170 парубкують, 48 одружені, 3 удівці, один замовчав; з усіх жінок заміжня тільки одна, решта 28 — панянки. Словом, нежонатих дуже багато — 77% й 97% відповідно. Між чоловіків багацько було аґраріїв, а вони здебільша сімейні (про це ще скажу), а з-між жінок їх не було; проте справді в тюрмі (тай у революції загалом) заміжніх дуже мало.
Отся таблиця значить засоби до життя — до арешту:

Власна праця
Власна праця та запомога рідних
Запомога від рідних
Инша запомога
Спадок
Чоловіків
193
16
11
1
1
Жінок
12
7
10
Отже, ⅞ (87%) усіх чоловіків цілком самоїстні, а жінок — лише 41%.
Коли з усіх чоловіків забрати 27 несамодостатніх, зі 195-ти сотня жила для себе, а 95 настановлювали на хліб рідню, при чому 69 годували ці роти, а 26 тільки час до часу. Тож кому поможено, а кого утримувано? Тільки троє сказали точно (12-м), инші 23 казали — «рідним», «батькам», «братам — сестрам» тощо. У 69-ти випадках 66 чоловіків утримували 202-х, тобто загалом кожен годував трьох, як дітей, так і дорослих. Кілько кого — рахуємо: 69-ро утримують кілько 210-ти дорослих і дітей (усіх своїх, тобто коло 120-тьох), отже утримувано щось із 90-та дорослих.

Отже, з двох в’язнів котрийсь лишав без запомоги рідних, з трьох котромусь муляло, щодвоє дітей й дорослий голодують.
Із жінками було не так: до цього рідним помагала лише одна, инші або самі були несамоїстні, або робили на себе.
Що до професії питав про передарештовий рік. Всього не говоритиму, бо забагато; професії преріжні. Скомпонував оце таблицю:
Ґрупи суспільности
Професія
Кількість
Усього
Селяне
сама земля
8
26
земля та промисли
10
не мають землі
8
Робітники
чорнороби
6
84
дрібні заклади
42
великі
31
залізничники
5
Службовці
приватні підпр. (промисл. і торгові)
20
77
залізничні
13
урядовці, військові
4
земства то-що
4
вільних професій
36
студіози сер. та вищих н/з
19
19
дрібні власники (ремісн., торгівці)
5
6
живуть зі спадку
1
запомога від рідних
2
2
профес. революц., робітники
2
2
профес. революц., интеліґенти
6
6
Селян менше за осьмину (12%), робітників — 2⁄5 (41%), интеліґентів (службовців, вільних професій, студентів) трохи більше — 44%, власників 2% й 1% тих, кого годують рідні.
Отже, можемо порахувати, кілько кого — «интеліґентів» і «робітників».
Неписьменних 127, тих, хто кінчив самý нижчу школу, — 95.
Коли брати професію, робітників 120, интеліґентів 102.
Робітниць 5, интеліґенток 9, студенток 8, професіоналок 3, іждивенок і тих, котрі не вчаться, — 4.
Взявши з їх робітниць (+1 професіоналка), матимемо шестеро, тобто 1⁄5 чи 21%, инші интеліґентки.
З освітою таксамо: 7 та 22.
Місячна заробітна платня у чоловіків-міщан — 35,3 руб. (189 випадків зі 197-ми), в селян — 13,1 руб. (14 із 25-ти). Останнє по воді вилами: обчислити натуральний дохід у грошах тяжко), того й середній місячний заробіток для всіх (32,8 руб.) також умовний.
Жінки загалом заробляли теж 35,3 руб.
Розуміється, було й безробітних: з 222-х чоловіків 75 (34%) не мали роботи.
Оскільки, говорячи про селян, мало значити їхній зарібок, скажу про їхнє господарство й загалом про їх.
Аґраріїв було 25 чоловіка (вік пересічно 32,1 рік), усі українці, селяни й козаки (крім одного).
Українську знали п’ятеро, напівписьменних було 9, 1 неписьменний.
По-російському тямили п’ятеро (нижча освіта), напівписьменних 15, 1 неписьменний.
При тому четверо геть неписьменних.
Парубкувало семеро, один удівець, 17-ро жонаті.
На кождого жонатого дітей зо четверо (64:17).
До ув’язнення всі по селах — хто на своїй землі, хто як батрак і наймит в селянина і поміщика. До того ж двадцятеро мали господу (двоє хазяйнували з братами), а п’ятеро були хазяєнками.
Всі прийшли до хліба, двадцятеро годувало й родини.
1)    восьмеро не мали обійстя, та в п.ятеро з їх мали землю: 1 десятина на косовицю, 1 десятина без худоби, ⅓ десятини без худоби, двоє мали господу. З вісьмох шестеро заробили загалом 76 руб. плюс харч і дім, двоє — загалом 315 руб.
2)    дев’ятеро роблять коло землі, ходять на промисли. Загалом у кожного 4 десятини, корова й худобина. Промишляють на 60 руб. на рік.
3)    восьмеро роблять тільки коло землі, що її загалом 8,3 дес. (в сімох) — ґрунтової, купленої й орендованої. Робучої худоби 3 голови, корова (в шістьох).
Рідні запомагали в’язнів грішми; надсилано й їжу, того я питав тільки грошову еквіваленту допомоги. Рахуба така: запомагали 40% ув’язнених чоловіків (з’їздівців також), десь по 7,8 руб. на всіх, кого запомагано, тобто на всіх в’язнів по 3,1 руб.
Жінок запомагано з воли 79%, тут більше: 11,1 руб. й 8,8 відповідно.
Це та щоденна казенна харчова пайка (7 коп., а від 1.І.1907 — 6 коп./день) — усенький дохід в’язня.
Його трачено на харч, одяг, узувку, прання; запомогу тим, кого засилувано.
V.
Подивімося, до яких політичних партій належали в’язні і кілько було членів кождої партії:
НАЗВА ПАРТІЇ
Кількість ув’язнених
Чоловіків
Жінок
Російська соціяль-демократ. робітн. партія (Р.С.-Д.)
75
12
Українська спілка російської соц.-дем. партії (Спілка)
3
Всееврейський робітничий союз або Бунд (Б.)
13
Українська соціяль-демократ. партія (УС.-Д.)
8
Партія соціялістів-революцйонерів (С.-Р.)
51
5
Соц.-революцйонери, ближчі до анархистів (–)
1
Соц.-революцйонери-максималісти (С.-Р.М.)
3
Анархисти-комуністи (А.-К.)
18
3
Анархисти-индивідуалісти (А.-И.)
1
Всеросійська селянська спілка (К.С.)
3
Конституційно-демократична партія (К.-Д.)
1
Польська соціялістична партія (P.P.S.)
1
Сіоністи-соціялісти (С.С.)
5
2
Українська демократ.-радик. партія (У.Д.-Р.)
3
Непартійні (непарт., н/п)
36
7
Члени з’їзду української области П.С.-Р. (з’їзд)
15
5
Коли поґрупуємо близькі партії, матимем: с.-д. 99 (45%), с.-р. 51 (23%), н/п 36 (16%), анарх. 22 (10%).
Непартійних досить, коло половини з їх аґрарії.
Що до жінок відомостів небагато, але ґрупування таке ж.
Цікаво знати, як корелює партналежність і майнова, станова, національна ознаки тощо.
Говорімо про чисельні партії і про з’їздівіців.
Партійність і вік
Назва партії
Вік
Чоловіків
Жінок
Р.С.-Д.
24 р. 0 міс.
22 р. 6 міс.
Спілка
20 р. 5 міс.
Б.
21 р. 1 міс.
У.С.-Д.
23 р. 2 міс.
С.-Р.
24 р. 11 міс.
23 р. 0 міс.
Анарх.
20 р. 4 міс.
20 р. 10 міс.
С.С.
19 р. 8 міс.
21 р. 1 міс.
Непарт.
31 р. 1 міс.
25 р. 9 міс.
З’їзд
26 р. 8 міс.
26 р. 8 міс.
Що чисельніша ґрупа, то більш информації дає; бачимо, що жінки молодші за чоловіків.
Візьмемо партії за віком, маємо: чоловіки — н/п, з’їзд, с.-р., РС.-Д., У.С.-Д., Б., анарх., С.С.; жінки — з’їзд, н/п, с.-р., Р.С.-Д., С.С., анарх. — майже те саме.
Партійність і національність
Назва партії
Назва національности
Росіяни та білоруси
Українці
Жиди
Поляки
Инші
Р.С.-Д.
21
14
31
6
3
Спілка
2
1
Бунд
13
У.С.-Д.
8
С.-Р.
14
21
11
1
4
Анарх.
3
7
10
1
1
Непарт.
6
30
С.С.
5
У.Д.-Р.
3
К.С.
3
З’їзд
7
1
4
3
З сеї таблиці бачимо: 1) яких національностів є по партіях; 2) з яких національностів сформовано партії.
Щоби відповісти на перше, треба поглянути на вертикаль таблиці.
У місцевих національних партіях росіян і білорусів, певна річ, нема. Половина їх в Р.С.-Д., третина в С.-Р., 1⁄14 — в анархістів, 13% н/п.
В неукраїнських національних орґанізаціях українців, розуміється, нема. Шестина їх по національних орґанізаціях, стільки ж по в Р.С.-Д., чверть у С.-Р. (селяни), третина (34%) н/п (селяне).
Евреїв, окрім нежидівських національних орґанізацій, є всюди: 2⁄5 — Р.С.-Д., ¼ — національні орґанізації (Б. та С.С.), по 1⁄7 — в С.-Р. та анарх.; непартійних катма — ця нація політично свідома.
Горизонталь таблиці указує національний склад партії.
Завважуємо однорідність національних і місцевих партій (Б., С.С., У.Д.-Р., У.С.-Д., Сп., К.С.) і «интернаціональність» Р.С.-Д., С.-Р. й анарх.
Р.С.-Д.: жиди, москалі, українці (2⁄5, ⅓, 1⁄5), С.-Р.: українці, москалі, жиди (2⁄5, ⅓, 1⁄5), тобто серед есерів більше українців, ніж серед рос.с.-д. — жидів.
Подібного висновку дійшов дослідувач засланих по Тобольській губернії і запроторених до Тюменської тюрми (І квартал 1907 р.; див. одне з чисел «Товариша» за червень 1907-го). Зрозуміємо це, згадавши, що більшість евреїв робітники, а українців — селяни.
Анархісти: жиди, українці, москалі (½, ⅓, 1⁄7).
Н/п: 5⁄6 українців, 1⁄6 росіян, жадного еврея.
З’їздівці такі ж, як с.-р.: росіяни, жиди, українці.
Коли говорити про самосвідомість, киваючи на відсоток членів національних партій, евреї свідоміші за українців (25% і 17%). В українців багато непартійних, але коли візьмемо партійних, то їх по власних національних орґанізаціях коло 25%, як і в евреїв.
Що до жінок не укладав спеціяльної таблиці, але висновую: 1) є непартійні жидівки (1⁄5), половина їх в Р.С.-Д., 1⁄7 есерки, 1⁄10 — А.-К. — як і в чоловіків; 2) по всіх партіях більше жидівок: Р.С.-Д., А.-К., С.-Р., з’їзд, н/п (за чисельністю) — знов як і в чоловіків.
Партійність і титул. Коли поділимо стани на привілейованих і непривілейованих, матимем: для чоловіків
Стани
Р.С.-Д.
Спілка
Б.
У.С.-Д.
С.-Р.
Анарх.
Непарт.
С.С.
У.Д.-Р.
К.С.
З’їзд
Привілейовані
15
2
1
11
1
2
2
11
Непривілейовані
58
3
11
7
38
21
34
5
1
3
2
Я уклав детальнішу таблицю, якої тут не наводжу; з неї можна висновити, яких станів є по партіях і стани кождої партії зосібна. Отже, дворян є найбільше у з’їздівців, есерів і Р.С.-Д.; міщан — Р.С.-Д., С.-Р., Б., анарх.; козаків і селян — н/п, С.-Р., Р.С.-Д., анарх..
Опріч з’їздівців, усюди привілейованих менше, а непривілейованих більше (в з’їзду панів 85%, ув инших — по одній п’ятій). У Р.С.-Д. і С.-Р. привілейованих зарівно, далі Б., н/п, анарх..
Кілько дворян, міщан, козаків і селян у кожній партії?
У Р.С.-Д. дворян менше за С.-Р. (в 1½ рази), а надто за з’їзд (у 6 разів).
У Р.С.-Д. міщан більше за С.-Р. (у 1⅓ рази), кзаків і селян удвічі менше за С.-Р..
В У.С.-Д. багато селян і козаків.
В А.-К. порівну міщан і аграріїв.
У Б. і С.С. усі непривілейовані — міщане, привілейоване купецтво. Що до жінок: 1) міщанок найбільше в Р.С.-Д.; 2) усюди менше привілейованих, ніж непривілейованих.
Я цікавий знати, як ся дотикають партійність, рідномовна письменність, російськомовна письменність та освіта загалом. Що до чоловіків маємо таке (в %%):
Назва партії
Инородців рідною
Рос. письменність
Освіта цифрово
Письм.
Напів
Неписьм.
Письм.
Напів
Неписьм.
Неписьм.
Поч.освіта
Молодші класи
Старші класи
Виші
Р.С.-Д.
58
22
20
91
9
39
29
9
23
Спілка
100
100





Б.
85
8
7
54
31
15
15
54
23
8
У.С.-Д.
100
88
12
25
38
12
25
С.-Р.
56
22
22
84
14
2
59
14
18
9
Анарх.
37
32
31
82
18
68
27
5
Непарт.
30
23
47
55
31
14
14
64
11
8
3
С.С.
100
100





У.Д.-Р.
100
100





К.С.
67
33
33
67





З’їзд
63
12
25
100





Найписьменніші инородці (рідномовні) належать до С.С., Б. і У.С.-Д..
Далі з’їзд, Р.С.-Д. і С.-Р. (письменних більша половина).
Менше половини письменних ув инородців-анархістів, а найнеписьменніші — инородці — непартійні (українці-аґрарії).
Коли порівняти рідномовну та російськомовну письменність, бачимо, що останньої більше (окрім Б.). По всіх партіях вона більша за 50% (крім К.-С., проте про нього знаємо небагато): з’їздівці письменні всі, далі Р.С.-Д., С.-Р., анарх., найнеписьменніші — н/п, Б. і К.-С..
Найбільш освічені з’їздівці, відтак У.С.-Д., Р.С.-Д., С.-Р.. Гірше в Б., анарх.,н/п.
Отак «робітників» і «интеліґентів» по кожній партії:
Назва партії
Робітників
Интеліґентів
Р.С.-Д.
50
50
Б.
77
23
У.С.-Д.
63
37
С.-Р.
63
37
Анарх.
82
18
Непарт.
86
14
С.С.
80
20
З’їзд
100
Тобто всюди, крім з’їзду, більше робітників.
Межи жінки російськомовних неписьменних є по всіх партіях, російську знають майже всі жінки.
Освіту мають партйки: з’їздівки, н/п, Р.С.-Д., С.-Р. — як і в чоловіків.
По всіх партіях більша частина «интеліґенток» (середня й вища освіта).
Партійність і сімейний стан. Позаяк уже бачили зв’язок вік — партійність, можемо сказати, що буде з родинами партійців: найбільше шлюбних у н/п, а геть нема в Б. і С.С. то-що.
Партійність і професія. У чиїх лавах представники тої чи тої професії, скажемо, розгледівши таблицю (для чоловіків):
Назва партії
Селяне
Робітники
Интеліґенти
Студіози
Власники
Несамоїстні
Профес.
революц.
Словом, люди
Фіз.праці
Интеліґенти
Р.С.-Д.
1
27
32
10
1
4
30
45
Б.
9
1
1
2
10
3
У.С.-Д.
6
2
8
С.-Р.
9
19
18
3
2
30
21
Анарх.
17
2
1
1
1
19
3
Непарт.
15
10
9
2
27
9
С.С.
4
1
1
4
З’їзд
1
7
6
1
1
14
Селяни, тобто ті, хто прагне землі, — н/п (60%) або есери.
Робітники звичайно належать до Р.С.-Д. (більше за 2⁄5, тобто 43%), далі С.-Р. та анарх. (по 1⁄5), 12% — н/п.
Интеліґенти тяжіють до Р.С.-Д., відтак до С.-Р..
Словом, партійність залежить від професії. Отой дослідник, за якого я казав (його статтю передрукували в «Былом»), завважує: «рух майже всуціль міський, отже, переважають С.-Д.. З огляду на літературу — їх утричі більше за С.-Р.».
Одне з квітневих чисел «Нової Руси» від 1909 року подає дані щодо 110 політичних засланців, котрі пройшли через Красноярську тюрму з 7 січня по 4 березня 1909 року, що їх було надано до с.-д. фракції ІІІ Думи. Більшість засланців — робітники (77), интеліґентів 24. Більше за всіх Р.С.-Д. (55), С.-Р. (43); н/п тільки семеро.
Отже, професія рокує партійність. Направду вірна соціольоґічна Марксова формула «суспільне буття рокує суспільну свідомість»!
Що до професійного складу кождої партії (за принципом розумової й фізичної праці): У.С.-Д., з’їзд, С.С., Р.С.-Д., С.-Р., н/п, Б., анарх..
В Р.С.-Д., окрім интеліґентів, є й робітників, у С.-Р. багато селян.
Ще більше селян у н/п.
Скільки в’язень був у визвольному русі? Кожен чоловік десь із 3 роки 7 міс. (201 вип.), кожда жінка — 2 роки 5 міс. (26 вип), тобто чоловіки в 1½ рази більше.
Коли з усіх чоловіків виокремимо аґраріїв, буде — 2 роки 3 міс. для їх, 3 роки 9 міс. для міщан.
Подивімось, як зростав/меншав рух і який рік дав найбільше революціонерів. (Скажу, що геть не брало участи в визвольному русі 1 чоловік і семеро жінок.) Инші:
До .. років (включно)
1
2
3
4
5
6
7
8
10
12
14
19
Чоловіків
25
50
42
27
19
20
4
7
4
1
1
1
Жінок
11
1
5
4
3
1
1
З огляду на ці дані ще з десяток років до цього рух був нечисленним; відтак він ширшав і на 1904/05 був найширшим. 1906-го арештованих поменшало: чи то тому, що їх таки поменшало (зайшла реакція), чи тому, що зелені новаки ще не засипали ся.
Кілько часу в’язень був активним діячем? Тут маємо менші цифри: чоловіки — 1 рік 9 міс. (202 вип.), жінки — 1 рік 6 міс. (25 вип.), тобто десь порівну.
Взявши окремо аґраріїв, маємо: 1 рік 3 міс. (20 вип.) для їх і 1 рік 10 міс. для міщан.
Геть не працювало 9 чоловіків і 7 жінок. Инші:
Працювало від … до … років включно
1
2
3
4
5
6
7
9
10
14
Чоловіків
95
55
27
11
7
2
1
1
1
1
Жінок
12
4
7
2
Отже, менше року працювала половина. Далі меншає, як бачимо.
Цікаво зважити й на тривалість членства в русі й на активність цього членства: в чоловіків співвідноситься як 2, в жінок 1½.
Кождий чоловік був ув’язненим 1,8 разів (аґрарій — 1,3, міщанин — 1,9), кожда жінка — 1,5 рази.
Ось докладна таблиця:
Скільки разів
1
2
3
4
5
6
7
8
9
Чоловіків
119
63
20
9
6
1
3
Жінок
19
7
2
1
Отже, більшість чоловіків сиділа вперше, инші — рецидивісти. Троє — уже втретє.
Зокрема з 25-ти аґраріїв 21 сидів уперше.
Кождий чоловік у середньому був ув’язнений 9,8 міс. (аґрарій — 6,7, міщанин — 10,2), кожда жінка — 5,7 міс.
До 6-ти місяців сиділи 94 чоловіки, 6-12 міс. — 70, 12-18 міс. — 35, 18-24 — 4, 24-30 — 10, 30-36 — 2, 36-42 — 4; жінок сиділо до 6 міс. 20, 6-12 — 7, 24 — 2.
Як це корелює із професією? Погляньмо:
За професіями
Беруть участь у визв. русі
Скільки разів середньо були в тюрмі
Скільки років середньо були в тюрмі
всього
активно
Селяне
2 р. 2 м.
1 р. 2 м.
1,3
6,7
Робітники
3 р. 2 м.
1 р. 7 м.
1,9
11,7
Службовці
3 р. 11 м.
1 р. 9 м.
1,4
8,0
Вільні профес.
4 р. 9 м.
2 р. 4 м
2,1
12,4
Студіози
3 р. 7 м.
1 р. 6 м.
1,3
5,1
Ремісники та власники
1 р. 6 м.
0 р. 9 м.
1,1
6,1
Несамоїстні
1 р. 10 м.
0 р. 4 м.
1,0
6,0
Профес. робітники
4 р. 8 м.
1 р. 5 м.
3,0
15,3
Профес. интеліґенти
11 р. 0 м.
5 р. 1 м.
2,8
18,1
Интеліґентки
2 р. 0 м.
1 р. 4 м.
1,5
5,1
Робітниці
4 р. 6 м.
2 р. 3 м.
1,7
7,5
Найперше в революцію пішли интеліґенти, надто ті, котрі близько стояли до пригноблених (див. соціяльний стан і зарібок; тож і московську перепись, друковану в «Былом»: ⅔ нижчих станів і ½ має середню і вищу освіту, заробіток — 39 руб.). Відтак робітники, останніми — селяне й міський лавошний люд, заскочений січнем 1905-го, всезагальними страйками та промисловою кризою.
Интеліґентів і робітників було досить по тюрмах, инших менше.
Майже чверть в’язнів перебували в тюрмі більше року. Шістнадцятеро з їх — більше 2-х років, четверо — більше 3-х. Це багато, і саме це вияснює нам, чого в’язні тікали з тюрем, наражаючи ся на небезпеку (раніш намагалися втекти семеро чоловіків і три жінки, вдалося п’ятьом і одній).
Із 221-го восьмеро вже колись засилано (семеро адміністративно на 3–7 років, один назавсігди), звичайно до Сибіру. Одну жінку було заслано до Східного Сибіру на 5 років.
Троє засланців небавом утекли: один — по 17-ти днях заслання, другий — по 5-ти місяцях, третій — за рік. Жінка втекла ідучи на заслання.
Амністованих: 41 чоловік (напевне, ¾ усіх було амністовано в жовтні) і 2 жінки.
VІІ.
Ще питав щодо часу бранки: місяця, числа, дня і о котрій порі.
Місяців не подаватиму: коли-б вивчав рештантів увесь 1906-й рік, але ж ні, тай багацько на тоді вже повиходило.
Щодня затримувано 27–48 людей, середньо — 38, брано завсігди, й у неділю (хоч і менше). Сказати й те, що по неділях арештовувано цілими ґрупами (на зборах). Брано й у переддень свят і на свята.
Коли розділимо добу на чотири, буде: 3-9 ранку — 32, 9 ранку — 3 дня — 53, 3 дня — 9 вечора — 71, 9 вечора — 3 ранку — 80, тобто найбезпечніше було, як розвиднювалося.
Де арештовувано: в Київі 110, губернських містах, що сусідять з Київом, — 5, повітових містечках Київщини — 16, повітових містах инших губерень — 14, містечках — 24, селах — 31, економіях — 2, на залізничних станціях і по потягах — 10, далеких містах — 6, на кордоні — 2.
Словом, у Київі арештовано 110, по містечках Київщини — 35, по селах Київщини — 57, деінде — 20, тобто десь половину заарештовано в Київі, 1⁄6 — по містечках, і ¼ по селах.
На своїй квартирі «взято» 109, на гостині, явці, чужій кватері — 11, за місцем роботи — 10, в чайній, у заїзді, на базарі — 5, на вулиці — 27, на котрихось зборах — 11, на салдацьких зборах — 5, по салдацьких місцях — 16, по селянських хатах — 2, на сільському сході — 1, в земського начальника — 2, коло села — 1, на станції чи в потязі — 10, на кордоні — 2.
З 29 жінок у Київі заарештовано 26, 1 в містечку, 1 на селі, 1 — в містечку поза Київщиною.
Вдома — 18, у зборах — 6, на вулиці — 4, на лісовій дорозі — 1.
Ув’язнювали 220 чоловіка й 29 жінок: губернатор (за арешту 1 людини), прокурор (1), керівник Охранки та його помічник (3), аґенти Охранки (13), жандарми, в тім числі станційний і польовий (31), міська поліція (181), повітова поліція — станові, вартові, волосний, сільський староста (39), пограничник (1), казаки (7), драгуни (6), військові — начальник, офіцери, унтер-офіцери, салдати (40).
Загалом маємо 323 випадки — більше за в’язнів; тоб-то арештовувало одразу кілька означених.
Цікаво знати й те, що взято в браних. В чоловіків:
Ніц — 64 людини.
Документи й бомаги (записи, нотатник, переписка, рукописи, протоколи, звіти, чекові книжки, пашпортні бланки, мапа Київської губерні, проєкт рішення сільського сходу, фотоґрафії, вхідний квиток зборів «Саюза русскава народа», квиток бойової дружини анархістів-комуністів) — 36.
Печатки (комітетів, Київської ради робітничих депутатів то-що) — 6.
Література (проклямації, ґазети, нелеґальні й конфісковані, нелеґальна література, листівки) — 105.
Типоґрафські речі — 8, станки (до 2-х) — 1, друкарські знадоби — 1, гектоґрафи (до 4-х) — 6; загалом в 16-х.
Зброя — 13, бомбові оболоки (до 15-ох) — 4, вибухові речовини — 5, речі лябораторії — 1, ґвинтівки (до 2-х) — 2, мавзери (до 2-х) — 6, револьвери («кілька») — 21, холодна зброя (кинджали) — 6, набої до стрілецької зброї — 2, набої — 3; загалом в 62-х.
У процентовому обрахунку: документи — в 16% арештованих, печатки — 3%, література — 46%, друкарські знадоби — 7%, зброя — 28%.
Я не питав, чи били арештовуючи, проте де-які в’язні (зокрема ті чотирнадцятеро, котрі сиділи в одному коридорі) сказали за це; отже, побиття взятих — нонсенс для Київа, та не для Київщини та инших губерень. Справді, з 14 арештів на провінції знаємо 5 побиттів: 1) арешт селянина 29.VІІ на селі Чигиринського повіту — «избит драгунами до потери сознания (два раза водой отливали)»; 2) арешт міщанина 19.ХІ.1905 у бердичівській чайній — «казаки избили до синяков»; 3) арешт селянина 25.Х.1905 на селі Кролівецького повіту Чернігівщини — «при аресте избит драгунским офицером. Возбудил дело»; 4) арештованого 5.VІІ на селі Чигиринського повіту «исправник и драгуны избили до потери сознания»; 5) арештованого 8.V на селі Лубенського повіту Полтавщини вартові й становий віддухопелили до непам’яти; в Лубенському відділкові «давали есть селёдку и не давали пить».
VІІІ.
Заарештованих доправляли до Лук’янівки не одразу: взяті в Київі потрапляли до поліційних відділків, узяті поза Київом — до провінційних в’язниць. У відділку тримали з тиждень, 107 людей — 1-8 днів, 26 — до 1 міс. 17 днів; на провінції загалом з 4 міс. 7 днів, 25 людей — до 1 міс., инших — від 1 міс. до 11 міс.
Ті, над ким ще проваджено слідство (88-ро), на день перепису сиділи з 2 міс. 21 день. Імовірно, що вони мали бути там ще 2 місяці, тобто можна числити, що слідство тривало з чотири місяці, а точніше — 5 міс. 12 днів. Фактично ж:
Слідство переведено, в’язні за
Середня тривалість слідства
Максимальна тривалість слідства
судовою палатою
4 міс. 5 днів (76 вип.)
10 міс. 20 днів
військово-окружним судом
2 міс. 24 днів (34 вип.)
7 міс. 4 днів
військово-польовим судом
0 міс. 20 днів (1 вип.)
признач. адміністрат. засл.
2 міс. 6 днів (10 вип.)
3 міс. 16 днів
До суду сиділи:
Відбувся суд
Сиділи середньо
Сиділи максимально
палати
7 міс. 7 днів (70 вип.)
15 міс. 10 днів
військово-окружний
5 міс. 18 днів (34 вип.)
11 міс. 26 днів
військово-польовий
0 міс. 22 дні (3 вип.)
1 міс. 3 днів
Завважити і те, що адміністративних засланців етапують кілька місяців по слідству; приміром, на день перепису шестеро сиділи вже 2½ місяці після слідства, тобто минало із 5 місяців по слідству, аж поки засилано.
П’ятеро чоловіків із 222-х мали по дві справи, инші по одній; загалом 227 справ. Із них:
1)    не скінчене слідство — 70 справ (60 ведуть жандарми, 10 — «следователь по особо важным делам»);
2)    не знати, чи скінчено, — 1 справа;
3)    слідству край, проте суду ще не було — 36 (25 веде прокурор, 11 — військово-окружний суд);
4)    слідство й суд одбулися по 120-ти справах: адміністративний суд — 15, мировий — 1, суд палати — 70, військово-окружний — 33, військово-польовий — 1.
Що до жінок: жандарми — 19, слідчий із вкрай важливих справ — 1, прокурор — 1, адміністративне заслання — 2, суд палати — 2, військово-окружний — 1, військово-польовий — 1.
Із 227 справ звинувачувано: не пред’явлено — 16 (7%), обвинувачення поставлено, але не зазначено статтю «уголовного уложения» — 34.
Партійна належність без зброї (ст. 126, І ч. уг.ул.) — 35, партійна належність зі зброєю /вибухівкою (ст. 126, ІІ ч. уг.ул.) — 9, аґітація — 86, зберігання літератури — 12, типоґрафія — 9, збори — 1, страйк — 8, бомби — 15, пограбування з крадіжкою зброї — 2, збройне повстання — 2, аґрарні бунти — 2, замах на вбивство/убивство представника влади (поліцая, шпиґа — 2, пристава та урядника) — 14, збройний напад, що мав на меті експропріяцію, — 6, втеча з адмінзаслання — 1, луб’яні пашпорти — 1 (1%).
З 86-ти аґітували в салдацькому гурті — 51, селянському — 19, робітничому — 1.
Жінок (28) звинувачувано в: партійности — 12, членстві в «воєнно-революційній орґанізації» — 8, поширенні літератури — 1, типоґрафії — 1, участі в зборах — 3, експропріяції — 1, виготовленні вибухівки — 1, участі в зборах, на котрих пляновано повстання, — 1; ніц не пред’явлено — 12.
Ролю провокації ув арештованні не вияснено.
Винувачено в:
Селяне
Робітники
Дрібні власн.
Службовці
Вільні проф.
Студіози
Несамоїстні
Аґітація серед селян
12
1
3
2
1
Аґітація серед салдатів
1
18
3
8
16
4
1
Аґітація серед робітників
1
Аґітація загалом
4
3
3
1
Поширення проклямацій
1
1
1
1
Переховування літератури
6
2
3
1
Збори
1
Ст. 126 І угол. улож.
7
8
14
5
1
Ст. 126 ІІ угол. улож.
2
2
4
1
Типоґрафія
6
1
2
Страйк
5
3
Переховування вибухівки
12
1
2
Пограбування з крадіжкою зброї
1
1
Збройне повстання
1
1
Аґрарні бунти, зокрема терор
5
Замах на представників влади та вбивство
14
Збройний напад задля експропріяції
6
Втеча з заслання
1
Луб’яний пашпорт
1
Отже, селян винувачено в аґітації у селянському ж гурті, в аґрарних бунтах (279 ст. ХХІІ книги всезбірки військових ухвал). Одне звинувачення в збройному повстанні стосується до селянина-салдата.
Робітників винувачено в аґітації (надто межи салдати), замахах на вбивство й убивствах, зберіганні вибухівки та експропріяціях.
Интеліґентів — ув аґітації і партійности.
Суджено за 120-ма справами, 119 звинувачено й вони вже відбували кару: адміністративно — 1; адміністративне заслання — 14; ув’язнення — 4; ув’язнення в фортеці — 44; арештантські роти — 6; вічне поселення — 26; каторга — 19; смертна кара — 5.
Отже, найчастіше присуджувано до фортеці, вічного поселення, каторги та адміністративного заслання.
Терміни покарання:
1)    адміністративне заслання (1–4 вип., до Олонецької, Архангельської, Астраханської, Тобольської губерень, Туруханського краю, Якутської области) від 2 до 5 років, на 3 р.
3 міс. середньо.
2)    фортеця — від 1 міс. до 4 років, найчастіше на 6 міс. та 12 міс. (5 вип. і 10 вип.), на 12,9 міс. середньо.
3)    тюрма — від 3 міс. до 1½ р., середньо — 9¾ міс.
4)    арештантські роти — від 1 р. до 5 р., середньо — 2 роки.
5)    довічне поселення…
6)    каторга: від 4 р. до 15 р. (17 вип.), довічна (2 вип.); переважно на 10 чи 15 років, середньо — 10 р. 3 міс. (коли взяти довічну за 20 років).
7)    смертна кара…
Жінки: адміністративно заслані (Вологодська губ., Якутська обл.) — 2 вип., 3½ роки середньо; фортеця — 1 вип., 3½ міс.; каторга — 3 вип., 10 р. 8 міс. середньо. Маємо замало відомостів, та можна висновити, що жінок карано таксамо суворо, як і чоловіків.
Найсуворіші судді — військово-польовий і військово-окружний суди:
Судова инстанція
Міра покарання
Випадків
Термін
Судова палата
фортеця
44
середньо на 12,9 міс.
тюрма
3
середньо на 11 міс.
арештантські роти
1
середньо на 2 р. 7 міс.
довічне поселення
16
каторга
6
середньо на 8 р. 9 міс.
Військово-окружний суд
арештантські роти
5
середньо на 2 р. 11 міс.
довічне поселення
10
каторга
12
середньо на 8 р. 10 міс.
смертна кара
5
Військово-польовий суд
каторга
1
15 років
Мировий
тюрма
1
3 місяці
ІХ.
Чи точні матеріяли зібрано? Записано всі чи майже всі відповіді, а де-які навіть підтвердили попередню думку (багато даних для чоловіків і жінок подібні, тип аґрарія сподіваний то що). Зрештою, мої висновки подібні до висновків инших дослідників (сі приклади я наводив).
Розуміється, я взявся вивчати не з доброго дива: в’язні, що я їх опитав, — значна частина всіх київських революціонерів або тих, хто працював тоді на Київщині. Отримав відомості що до соціяльного стану та політичної діяльности арештованих, почерез які висновимо про тодішній революційний рух у Київському районі.
На той час рух був значним і залучив ріжні національності й кляси; більшість в’язнів із нижчих станів, неінтеліґенти. Є селяни. Жінок у русі менше.
З одного боку, се були політично активні, з иншого — було й некультурних і політично неграмотних, котрі заледве осягали мудрації політичних проґрамів і не годні були сформулувати, чого ж хочуть. А проте то був гарячий час, що потрібував рішучої, а той рвучкої дії. Результатом революційний рух подрібнився, було партій, було й непартійних і кожде дивилося у свій бік.
Пляновано боротьбу і тут же, похапцем, переводжено її в життя. Тай бореться не маса, тай методи — терор (і аґрарний), екси, партизанщина… Певна річ, було нелегко: у Київі, приміром, у перший же день одбувся погром, опісля виступу саперів із Жаданівським на чоли (18 ХІ 1905) введено військовий стан — аж до весни 1907-го… «І вгледіли айстри, що вколо — тюрма… / І вгледіли айстри, що жити дарма, — / схилились і вмерли…». Знаємо, що зайнялося на світ дуже нескоро.
Відомості щодо соціяльного стану, заробітку/безгрошів’я чинні щодо всієї революційної маси киян.
Дізналися ми й про зв’язок «професія — партійність» тощо. Сподіваюся, що мої висновки буде потверджено роботами инших дослідників, адже моя — лишень крапля в морі. Обсяг її невеликий, відомостів небагато: дізнаємося тільки про де-що.
Словом, у мене — моментальна знімка, статика, а потрібуємо й кінематоґрафії — динаміки.
Джерело: Каторга и ссылка. Историко-революционный вестник (Всесоюзное общество политических каторжан и ссыльно-поселенцев, Москва). — 1926. — ХХІІІ (№2). — С. 186–196 (чч. І–ІV); Каторга и ссылка. — 1926. — ХХV (№4). — С. 202–218 (чч. V–ІХ).
З російського перекладено Орисею Чоботар