М.Гейне Політичні в «Лук’янівці». Статистичний нарис що до політичних в’язнів

"РЕВОЛЮЦИЯ НЕ ЗАКОНЧИЛАСЬ, БОРЬБА ПРОДОЛЖАЕТСЯ!"

М.Гейне

 

Політичні в «Лук’янівці». Статистичний нарис що до політичних в’язнів

І.

Наприкінці 1906-го та на початку 1907-го років мені як «політичному» в’язневі довелося бути в Київській губернській тюрмі — «Лук’янівці» (в межах Лук’янівського поліційного відділку).

Тоді в ній перебувало двісті чи триста політичних — кількість, що вона має привернути увагу статистика.

Наприкінці грудня 1906 року я рішив скористати з можливости й зібрати докладні статистичні відомості про політичних в’язнів Лук’янівки. «З незалежних», цілком зрозумілих причин, мусив обмежитися на одноденному переписові; робив це самотужки. Се було переведено в життя, й відомості, що їх я здобув, було опрацьовано вже на волі.

Переписували, власне, 1-го й почасти 2-го січня 1907 року — з нагоди статуту 1-го січня (усі датування статті — ст.ст.). Відтак роблено уточнення.
Не до речи казати за технічний бік справи.

Як поставили ся в’язні до перепису? Треба сказати — цілком свідомо й уважно в більшій своїй частині. В декількох випадках неґативне ставлення було небезпідставним, а в кількох не мало жадних причин: нема роду без вироду.

Четверо із 275-ти геть не відгукнулися — через конспірацію, «сумнів щодо поважности роботи» та через бозна-що. Проте їх було небагато.

Де-хто не відповів на «інтимні» питання: 11% в’язнів замовчали тривалість свого перебування в визвольному русі.

Була й подивугідна обачність: один в’язень не зізнався, суджено його чи ні; инший, бувши «лєґальним» на волі, не сказав ні свого ймення, ні посади, ні заробітку чи запомоги від рідних — так поводяться самі «нелєґальні»…

Незрідка відбивалися жартами, вимірюючись на дотеп.

Коли зважити на хиби, що їх має будь-який перепис, зрозуміємо, що за першого опитування було чимало ляпів. Проте багацько їх виправлено за другого опитування.

ІІ.

На день, що в його опитувалося, політичних було в п’яти відділках тюрми: «бувший жіночий кримінал» і «бувший засланський» коридори, «чоловічий корпус», «жіночий корпус» і лікарня.

Самі назви коридорів — «бувший жіночий кримінал», «бувший засланський» — указують на те, що «кримінальних» поменшало, а «політичних» — побільшало.

У 62-х камерах було 284 людини.

Всюди, окрім лікарні, на одного в’язня припадало 1¼ куб.сажнів повітря і 5⁄6 кв.саж. місця. Цього було би досить, коли б умовини кожної камери не ріжнилися: приміром, у загальних чоловічих камерах — тобто для більшости в’язнів — повітря було 1 куб.саж., а місця — ⅔ кв.саженів на кожного; в чоловічих «одиначках» — відповідно 1½ куб.саж. і 1 кв.саж., а в жіночих камерах — аж 21⁄5 куб.саж. і чи не 1½ кв.саж. Що до лікарні, то там осібно: 7,29 куб.саж. повітря й 3,65 кв.саж. місця. Величезний ґандж приміщень — немає вентиляторів. В сімнадцятьох загальних чоловічих тільки одна мала вентилятор; катма його й у «больничной камере», де були слабші в’язні, котрих не брано до лікарні. З 25-ти чоловічих опрічніх камер по одному вентилятору мали тільки 25. Що до жіночих камер не знаю. Кілька вентиляторів було в лікарні.

Отже, щоби відсвіжити повітря, було відчинити вікна. Та взимку через холоднечу, а надто через протяги, це роблено тільки підчас прогулянки (2–3 години); а як небавом знов ся душили, то в’язні наново прочиняли вікна, бувши по камерах. Влітку, розуміється, прочини та й по всьому, хоч і вночі, але тоді робилися протяги, й камеру сповнювало так свіже повітря з вікон, як і попсоване з кльозетів (коридорами почерез щілини); иноді, як чищено кльозети, той смерділо з двору почерез вікна.

Попри те, що по всьому містові була каналізація, тюрма традиційно мала бочки. Тюремні «ватеркльозети» тільки звано та підписувано так і то хіба тому, що підлогу й раковину мито брудною мильною водою з-під кранів для вмивання. Ясно, що це не тільки псувало повітря, а й ширило тванюку й пошести: бруд із повсякчас мокрої й липкої підлоги розносився коридорами, камерами, а відтак і тапчанами.

Що до освітлення в камерах можна судити з того, кілько вікон припадало на квадратовий сажень підлоги.

Площа вікон у кожній камері, крім лікарні, — 1⁄14 кв.саж.; в загальній та чоловічих камерах тільки — 1⁄20 кв.саж.; в опрічніх чоловічих і жіночих — 1⁄11, а в лікарні — 1⁄10 кв.саженів.

Що до температури приміщень: улітку, звісно, душили ся, а взимку в’язні загальних камер постерігли ось що: в затишшя було незле по всіх камерах; у буряну погоду — холодно в навітряних камерах і незле по инших.

Щоби доказати за гігієнічні умовини тюрми, сказати б і за харчування. Жили «комуною», — звісно, не виробничою, а споживацькою, — на злиденні гроші, а тому голодували всі. «Двух блюд» ніколи не подавано, навіть сама гаряча страва (капусняк чи каша) бувала не щодня, иноді мусили перебувати хлібом із мізерією ковбаси чи й без неї.

З насвітленого мною можна висновити, чому Київською тюрмою повсякчас ширилися такі недуги, як тиф, холера тощо.

У день спису тюремної людности досить було хворих «політиків». У лікарні було восьмеро. З їх семеро сиділи десь із 8,6 місяців (від 8½ до 11 міс. 22 днів), у лікарні — з 29 днів (від 17 до 47).

До того ж семеро кандидатів у лікарню були в «больничной камере».

ІІІ.

У приміщеннях для «політичних» були 284 людини; троє з них певно «кримінальні», й не знати, чого їх пущено до «політичних»; п’ятьох «політичних» пересилано де-куди, тобто їх як гостей не внесено до реєстру, як і чотирнадцятирічного (14 р. 11 міс.) хлопа, котрий до того був за учня в теслі й слюсара: його арештовано в Київі підчас трусу в робітника, запроторено до Лук’янівки яко «політичного» й мурижено там тижнів зо два.

З тих 275-тьох, що їх опитувано, четверо (в т.ч. одна жінка) замовчали, хто вони й що.

З зареєстрованої 271 людини було 237 чоловіків і 34 жінки.

15 чоловіків і 5 жінок заарештовано яко учасників «обласного українського з’їзду П.С.-Р.» (грудень 1905). Виділено їх ув окрему ґрупу, бож «українська область П.С.-Р.» замкнула в собі не тільки Київщину, а й Курщину, Вороніжчину, Харківщину й Катеринославщину. Всі «політики» звали їх «з’їздівцями», тож і я зватиму.

Ще з 222 тутешніх чоловіків виокремлюю ґрупу 25-ти «аґраріїв» і де-коли пишу про їх там, де й про «міщан», а де-коли — спеціяльно.

ІV.

Середній вік усіх тамтешніх сягав чи не 25-ти років (24 р. 10 м.); часом — у «міщан» — меншав (23 р. 11 м.), в аґраріїв більшав до 32-х (32 р. 1 м.). Середній вік тамтешніх жінок був меншим — 23 р. 1 м.

Коли сполучимо роки в періоди, матимем отаку таблицю що до чоловіків:

Вік	16–17	18–22	23–27	28–32	33–42	43–52
Кількість ув’язнених	7	111	55	26	15	7

Таблиця що до жінок відповідно матиме такий вигляд:

Вік	18–22	23–27	28–32	33–43
Кількість ув’язнених	19	6	2	2

За національністю всі в’язні поділялися:

	Великор.	Білорус.	Українці	Поляки	Литовці	Евреї	Німці	Чехи	Ґурійці	Осетини
Чоловіків	43	2	89	9	2	71	2	1	1	1
Жінок	4	1	3	1	–	20	–	–	–	–

Отже, чоловіки були здебільша росіяни — 61%, розуміється, що з-поміж їх було й українців. Із инших «инородців», окрім українців, найбільше жидів (32%), инші поодинокі. Коли не самий Київ, то бодай Київщина була в межах території еврейської осілости; тай навіть тут «теорію» (котра мала оправдувати погроми), буцімто російську революцію роблено «инородцами», підважувано.

Щоправда, жидівок ⅔ серед ув’язнених, та це весни не робить. Є і московок, а от «аґрарниць» катма. Значить, на Київщині в революцію йшли жінки «культурніші», а коли рух той був уже не молодий, то не широкий. Позатим чекатимемо на цифрі, котрі докажуть це.

Не наводитиму відомостів щодо віросповідання: в Росиї воно роковане національністю й тут я не дізнався ніц нового.

Було би спитати по правдиву віру, проте се надто приватне. Цікаво знати, щоб сказали «віряни» та «атеїсти», проте коли ті були — замовчали б.

Багато в’язнів замісць указати офіційну віру, зазначили своє ставлення до неї, а де-хто виказав правдиву віру. Словом, більшість одкинулася од релігії, писаної у пашпорті: партійний жид — «офіційно юдейської віри», четвірка партійних росіян — «офіційно православні», один партійний росіянин атеїст, анархист-комуніст не назвав ні віри, ні нації, бо «не визнає національностів»… Непартійний росіянин «офіційно православний», непартійний аґрарій «віри ніякої»…

Станово картина була така:

	Спадкові дворяне	Двооряне	Офіцери запасу	Спадкові поч.громадяне	Почесні громадяне	Духовного стану	Купченко/ купчиня	Міщане	Козаки	Селяне	Син жанд. унтера	Чужодержавні підданці
Чоловіків	16	2	–	4	7	1	6	95	19	66	1	2
Жінок	2	–	–	–	2	–	3	18	1	3	–	–

Коли одрізнимо «привілейованих» од «непривілейованих» (ґрупу від дворян до купців і від міщан до селян), матимемо таке: більше «непривілейованих» — чоловіків 181 і 37 (83% н/пр. 17% прив.), жінок 22 і 7 (76% прив., 24% н/пр.; все ж тут привілейованих більше).

Як спеціяльно заходимося коло вивчення нижчих станів, взнаємо, що більшість непривілейованих чоловіків — міщани, селян десь ⅛, а коли взяти з козаками, той половина.

Жінки здебільша міщанки.

Коли ведеться звати напівграмотними тих, хто читає, а писати не втне, буде отака таблиця щодо письменности рідною мовою (крім великоросів і білорусів):

	Письм.	Напівписьм.	Неписьм.
Чоловіків	99	36	41
Жінок	13	1	11

Отже, неписьменних і ледь письменних «інородців» є: чоловіків 23% і 20% відповідно, жінок 44% і 4%.

Щодо російської мови маємо таке:

	Письм.	Напівписьм.	Неписьм.
Чоловіків	179	35	8
Жінок	28	1	–

Знати рідномовну письменність у всіх в’язнів, зокрема й у жінок.

Коли навіть візьмемо, що всі 45 великоросів і білорусів добре тямлять по-російському, все’дно буде — інородці краще знають не рідну, а російську.

Ось таблиця, що містить відомості про освіту в’язнів:

	Неписьм.	Навч. у тюрмі	Навч. на військ. службі	Навч. удома	Навч. у нижчій школі	Закінч. нижчу школу	Навч. у мол.класах снз	Закінч. молодші класи снз	Навч. у старших класах снз	Закінч. снз	Навч. у вишах	Закінчили виші
Чоловіків	7	9	2	51	28	30	17	24	10	14	27	3
Жінок	–	–	–	6	–	1	–	1	5	11	4	1

Треба сказати, що де-хто з тих, хто вчився вдома, перед тим відвідував нижчі школи — хедери, церковно-парахвіяльні, земські т.ин.; внесено сюди й екстернів-початківців. Нижчі школи — сільські, церковно-парахвіяльні, земські, міністерські, нижчі міські — повітові, залізничні, міністерські то-що.

Зважити на відсоток тих, хто має домашню освіту, — 23% чоловіків, 21% жінок.

Задля наочности — ся коротка таблиця:

	Неписьм.	Нижча освіта	4 кляси	Закінч. старшу школу	Закінч. виш
Чоловіків	7	134	24	27	30
Жінок	–	7	1	16	5

Отже, неписьменних чоловіків небагато — 3%, більше половини (60%) — з нижчою освітою, 4 класи сер.навч. — 11%, ст.класів — 12%, вишів — 14%.

Між жінок усі письменні: з нижчою освітою тільки чверть — 24%, ст.класів 55%, студенток 17%.

З усіх ув’язнених 26 чоловіка й 8 жінок (12% і 28%) сказали, що вчаться в середній і вищій школі, — арешт перепинив їм освіту…

Що до сімейного стану (а в’язні зосібна молоді) маємо таке: з 222-х чоловіків 170 парубкують, 48 одружені, 3 удівці, один замовчав; з усіх жінок заміжня тільки одна, решта 28 — панянки. Словом, нежонатих дуже багато — 77% й 97% відповідно. Між чоловіків багацько було аґраріїв, а вони здебільша сімейні (про це ще скажу), а з-між жінок їх не було; проте справді в тюрмі (тай у революції загалом) заміжніх дуже мало.

Отся таблиця значить засоби до життя — до арешту:

	Власна праця	Власна праця та запомога рідних	Запомога від рідних	Инша запомога	Спадок
Чоловіків	193	16	11	1	1
Жінок	12	7	10	–	–

Отже, ⅞ (87%) усіх чоловіків цілком самоїстні, а жінок — лише 41%.

Коли з усіх чоловіків забрати 27 несамодостатніх, зі 195-ти сотня жила для себе, а 95 настановлювали на хліб рідню, при чому 69 годували ці роти, а 26 тільки час до часу. Тож кому поможено, а кого утримувано? Тільки троє сказали точно (12-м), инші 23 казали — «рідним», «батькам», «братам — сестрам» тощо. У 69-ти випадках 66 чоловіків утримували 202-х, тобто загалом кожен годував трьох, як дітей, так і дорослих. Кілько кого — рахуємо: 69-ро утримують кілько 210-ти дорослих і дітей (усіх своїх, тобто коло 120-тьох), отже утримувано щось із 90-та дорослих.

Отже, з двох в’язнів котрийсь лишав без запомоги рідних, з трьох котромусь муляло, щодвоє дітей й дорослий голодують.

Із жінками було не так: до цього рідним помагала лише одна, инші або самі були несамоїстні, або робили на себе.

Що до професії питав про передарештовий рік. Всього не говоритиму, бо забагато; професії преріжні. Скомпонував оце таблицю:

Ґрупи суспільности	Професія	Кількість	Усього
Селяне	сама земля	8	26
	земля та промисли	10
	не мають землі	8
Робітники	чорнороби	6	84
	дрібні заклади	42
	великі	31
	залізничники	5
Службовці	приватні підпр. (промисл. і торгові)	20	77
	залізничні	13
	урядовці, військові	4
	земства то-що	4
	вільних професій	36
	студіози сер. та вищих н/з	19	19
	дрібні власники (ремісн., торгівці)	5	6
	живуть зі спадку	1
	запомога від рідних	2	2
	профес. революц., робітники	2	2
	профес. революц., интеліґенти	6	6

Селян менше за осьмину (12%), робітників — 2⁄5 (41%), интеліґентів (службовців, вільних професій, студентів) трохи більше — 44%, власників 2% й 1% тих, кого годують рідні.

Отже, можемо порахувати, кілько кого — «интеліґентів» і «робітників».

Неписьменних 127, тих, хто кінчив самý нижчу школу, — 95.

Коли брати професію, робітників 120, интеліґентів 102.

Робітниць 5, интеліґенток 9, студенток 8, професіоналок 3, іждивенок і тих, котрі не вчаться, — 4.

Взявши з їх робітниць (+1 професіоналка), матимемо шестеро, тобто 1⁄5 чи 21%, инші интеліґентки.

З освітою таксамо: 7 та 22.

Місячна заробітна платня у чоловіків-міщан — 35,3 руб. (189 випадків зі 197-ми), в селян — 13,1 руб. (14 із 25-ти). Останнє по воді вилами: обчислити натуральний дохід у грошах тяжко), того й середній місячний заробіток для всіх (32,8 руб.) також умовний.

Жінки загалом заробляли теж 35,3 руб.

Розуміється, було й безробітних: з 222-х чоловіків 75 (34%) не мали роботи.

Оскільки, говорячи про селян, мало значити їхній зарібок, скажу про їхнє господарство й загалом про їх.

Аґраріїв було 25 чоловіка (вік пересічно 32,1 рік), усі українці, селяни й козаки (крім одного).

Українську знали п’ятеро, напівписьменних було 9, 1 неписьменний.

По-російському тямили п’ятеро (нижча освіта), напівписьменних 15, 1 неписьменний.

При тому четверо геть неписьменних.

Парубкувало семеро, один удівець, 17-ро жонаті.

На кождого жонатого дітей зо четверо (64:17).

До ув’язнення всі по селах — хто на своїй землі, хто як батрак і наймит в селянина і поміщика. До того ж двадцятеро мали господу (двоє хазяйнували з братами), а п’ятеро були хазяєнками.

Всі прийшли до хліба, двадцятеро годувало й родини.

1)    восьмеро не мали обійстя, та в п.ятеро з їх мали землю: 1 десятина на косовицю, 1 десятина без худоби, ⅓ десятини без худоби, двоє мали господу. З вісьмох шестеро заробили загалом 76 руб. плюс харч і дім, двоє — загалом 315 руб.

2)    дев’ятеро роблять коло землі, ходять на промисли. Загалом у кожного 4 десятини, корова й худобина. Промишляють на 60 руб. на рік.

3)    восьмеро роблять тільки коло землі, що її загалом 8,3 дес. (в сімох) — ґрунтової, купленої й орендованої. Робучої худоби 3 голови, корова (в шістьох).

Рідні запомагали в’язнів грішми; надсилано й їжу, того я питав тільки грошову еквіваленту допомоги. Рахуба така: запомагали 40% ув’язнених чоловіків (з’їздівців також), десь по 7,8 руб. на всіх, кого запомагано, тобто на всіх в’язнів по 3,1 руб.

Жінок запомагано з воли 79%, тут більше: 11,1 руб. й 8,8 відповідно.

Це та щоденна казенна харчова пайка (7 коп., а від 1.І.1907 — 6 коп./день) — усенький дохід в’язня.

Його трачено на харч, одяг, узувку, прання; запомогу тим, кого засилувано.

V.

Подивімося, до яких політичних партій належали в’язні і кілько було членів кождої партії:

НАЗВА ПАРТІЇ	Кількість ув’язнених
	Чоловіків	Жінок
Російська соціяль-демократ. робітн. партія (Р.С.-Д.)	75	12
Українська спілка російської соц.-дем. партії (Спілка)	3	–
Всееврейський робітничий союз або Бунд (Б.)	13	–
Українська соціяль-демократ. партія (УС.-Д.)	8	–
Партія соціялістів-революцйонерів (С.-Р.)	51	5
Соц.-революцйонери, ближчі до анархистів (–)	1	–
Соц.-революцйонери-максималісти (С.-Р.М.)	3	–
Анархисти-комуністи (А.-К.)	18	3
Анархисти-индивідуалісти (А.-И.)	1	–
Всеросійська селянська спілка (К.С.)	3	–
Конституційно-демократична партія (К.-Д.)	1	–
Польська соціялістична партія (P.P.S.)	1	–
Сіоністи-соціялісти (С.С.)	5	2
Українська демократ.-радик. партія (У.Д.-Р.)	3	–
Непартійні (непарт., н/п)	36	7
Члени з’їзду української области П.С.-Р. (з’їзд)	15	5

Коли поґрупуємо близькі партії, матимем: с.-д. 99 (45%), с.-р. 51 (23%), н/п 36 (16%), анарх. 22 (10%).

Непартійних досить, коло половини з їх аґрарії.

Що до жінок відомостів небагато, але ґрупування таке ж.

Цікаво знати, як корелює партналежність і майнова, станова, національна ознаки тощо.

Говорімо про чисельні партії і про з’їздівіців.

Партійність і вік

Назва партії	Вік
	Чоловіків	Жінок
Р.С.-Д.	24 р. 0 міс.	22 р. 6 міс.
Спілка	20 р. 5 міс.	–
Б.	21 р. 1 міс.	–
У.С.-Д.	23 р. 2 міс.	–
С.-Р.	24 р. 11 міс.	23 р. 0 міс.
Анарх.	20 р. 4 міс.	20 р. 10 міс.
С.С.	19 р. 8 міс.	21 р. 1 міс.
Непарт.	31 р. 1 міс.	25 р. 9 міс.
З’їзд	26 р. 8 міс.	26 р. 8 міс.

Що чисельніша ґрупа, то більш информації дає; бачимо, що жінки молодші за чоловіків.

Візьмемо партії за віком, маємо: чоловіки — н/п, з’їзд, с.-р., РС.-Д., У.С.-Д., Б., анарх., С.С.; жінки — з’їзд, н/п, с.-р., Р.С.-Д., С.С., анарх. — майже те саме.

Партійність і національність

Назва партії	Назва національности
	Росіяни та білоруси	Українці	Жиди	Поляки	Инші
Р.С.-Д.	21	14	31	6	3
Спілка	–	2	1	–	–
Бунд	–	–	13	–	–
У.С.-Д.	–	8	–	–	–
С.-Р.	14	21	11	1	4
Анарх.	3	7	10	1	1
Непарт.	6	30	–	–	–
С.С.	–	–	5	–	–
У.Д.-Р.	–	3	–	–	–
К.С.	–	3	–	–	–
З’їзд	7	1	4	3	–

З сеї таблиці бачимо: 1) яких національностів є по партіях; 2) з яких національностів сформовано партії.

Щоби відповісти на перше, треба поглянути на вертикаль таблиці.

У місцевих національних партіях росіян і білорусів, певна річ, нема. Половина їх в Р.С.-Д., третина в С.-Р., 1⁄14 — в анархістів, 13% н/п.

В неукраїнських національних орґанізаціях українців, розуміється, нема. Шестина їх по національних орґанізаціях, стільки ж по в Р.С.-Д., чверть у С.-Р. (селяни), третина (34%) н/п (селяне).

Евреїв, окрім нежидівських національних орґанізацій, є всюди: 2⁄5 — Р.С.-Д., ¼ — національні орґанізації (Б. та С.С.), по 1⁄7 — в С.-Р. та анарх.; непартійних катма — ця нація політично свідома.

Горизонталь таблиці указує національний склад партії.

Завважуємо однорідність національних і місцевих партій (Б., С.С., У.Д.-Р., У.С.-Д., Сп., К.С.) і «интернаціональність» Р.С.-Д., С.-Р. й анарх.

Р.С.-Д.: жиди, москалі, українці (2⁄5, ⅓, 1⁄5), С.-Р.: українці, москалі, жиди (2⁄5, ⅓, 1⁄5), тобто серед есерів більше українців, ніж серед рос.с.-д. — жидів.

Подібного висновку дійшов дослідувач засланих по Тобольській губернії і запроторених до Тюменської тюрми (І квартал 1907 р.; див. одне з чисел «Товариша» за червень 1907-го). Зрозуміємо це, згадавши, що більшість евреїв робітники, а українців — селяни.

Анархісти: жиди, українці, москалі (½, ⅓, 1⁄7).

Н/п: 5⁄6 українців, 1⁄6 росіян, жадного еврея.

З’їздівці такі ж, як с.-р.: росіяни, жиди, українці.

Коли говорити про самосвідомість, киваючи на відсоток членів національних партій, евреї свідоміші за українців (25% і 17%). В українців багато непартійних, але коли візьмемо партійних, то їх по власних національних орґанізаціях коло 25%, як і в евреїв.

Що до жінок не укладав спеціяльної таблиці, але висновую: 1) є непартійні жидівки (1⁄5), половина їх в Р.С.-Д., 1⁄7 есерки, 1⁄10 — А.-К. — як і в чоловіків; 2) по всіх партіях більше жидівок: Р.С.-Д., А.-К., С.-Р., з’їзд, н/п (за чисельністю) — знов як і в чоловіків.

Партійність і титул. Коли поділимо стани на привілейованих і непривілейованих, матимем: для чоловіків

Стани	Р.С.-Д.	Спілка	Б.	У.С.-Д.	С.-Р.	Анарх.	Непарт.	С.С.	У.Д.-Р.	К.С.	З’їзд
Привілейовані	15	–	2	1	11	1	2	–	2	–	11
Непривілейовані	58	3	11	7	38	21	34	5	1	3	2

Я уклав детальнішу таблицю, якої тут не наводжу; з неї можна висновити, яких станів є по партіях і стани кождої партії зосібна. Отже, дворян є найбільше у з’їздівців, есерів і Р.С.-Д.; міщан — Р.С.-Д., С.-Р., Б., анарх.; козаків і селян — н/п, С.-Р., Р.С.-Д., анарх..

Опріч з’їздівців, усюди привілейованих менше, а непривілейованих більше (в з’їзду панів 85%, ув инших — по одній п’ятій). У Р.С.-Д. і С.-Р. привілейованих зарівно, далі Б., н/п, анарх..

Кілько дворян, міщан, козаків і селян у кожній партії?

У Р.С.-Д. дворян менше за С.-Р. (в 1½ рази), а надто за з’їзд (у 6 разів).

У Р.С.-Д. міщан більше за С.-Р. (у 1⅓ рази), кзаків і селян удвічі менше за С.-Р..

В У.С.-Д. багато селян і козаків.

В А.-К. порівну міщан і аграріїв.

У Б. і С.С. усі непривілейовані — міщане, привілейоване купецтво. Що до жінок: 1) міщанок найбільше в Р.С.-Д.; 2) усюди менше привілейованих, ніж непривілейованих.

Я цікавий знати, як ся дотикають партійність, рідномовна письменність, російськомовна письменність та освіта загалом. Що до чоловіків маємо таке (в %%):

Назва партії	Инородців рідною			Рос. письменність			Освіта цифрово
	Письм.	Напів	Неписьм.	Письм.	Напів	Неписьм.	Неписьм.	Поч.освіта	Молодші класи	Старші класи	Виші
Р.С.-Д.	58	22	20	91	9	–	–	39	29	9	23
Спілка	100	–	–	100	–	–
Б.	85	8	7	54	31	15	15	54	23	–	8
У.С.-Д.	100	–	–	88	12	–	–	25	38	12	25
С.-Р.	56	22	22	84	14	2	–	59	14	18	9
Анарх.	37	32	31	82	18	–	–	68	27	5	–
Непарт.	30	23	47	55	31	14	14	64	11	8	3
С.С.	100	–	–	100	–	–
У.Д.-Р.	100	–	–	100	–	–
К.С.	–	67	33	33	67	–
З’їзд	63	12	25	100	–	–

Найписьменніші инородці (рідномовні) належать до С.С., Б. і У.С.-Д..

Далі з’їзд, Р.С.-Д. і С.-Р. (письменних більша половина).

Менше половини письменних ув инородців-анархістів, а найнеписьменніші — инородці — непартійні (українці-аґрарії).

Коли порівняти рідномовну та російськомовну письменність, бачимо, що останньої більше (окрім Б.). По всіх партіях вона більша за 50% (крім К.-С., проте про нього знаємо небагато): з’їздівці письменні всі, далі Р.С.-Д., С.-Р., анарх., найнеписьменніші — н/п, Б. і К.-С..

Найбільш освічені з’їздівці, відтак У.С.-Д., Р.С.-Д., С.-Р.. Гірше в Б., анарх.,н/п.

Отак «робітників» і «интеліґентів» по кожній партії:

Назва партії	Робітників	Интеліґентів
Р.С.-Д.	50	50
Б.	77	23
У.С.-Д.	63	37
С.-Р.	63	37
Анарх.	82	18
Непарт.	86	14
С.С.	80	20
З’їзд	–	100

Тобто всюди, крім з’їзду, більше робітників.

Межи жінки російськомовних неписьменних є по всіх партіях, російську знають майже всі жінки.

Освіту мають партйки: з’їздівки, н/п, Р.С.-Д., С.-Р. — як і в чоловіків.

По всіх партіях більша частина «интеліґенток» (середня й вища освіта).

Партійність і сімейний стан. Позаяк уже бачили зв’язок вік — партійність, можемо сказати, що буде з родинами партійців: найбільше шлюбних у н/п, а геть нема в Б. і С.С. то-що.

Партійність і професія. У чиїх лавах представники тої чи тої професії, скажемо, розгледівши таблицю (для чоловіків):

Назва партії	Селяне	Робітники	Интеліґенти	Студіози	Власники	Несамоїстні	Профес. революц.	Словом, люди
								Фіз.праці	Интеліґенти
Р.С.-Д.	1	27	32	10	1	–	4	30	45
Б.	–	9	–	1	1	–	2	10	3
У.С.-Д.	–	–	6	2	–	–	–	–	8
С.-Р.	9	19	18	3	–	2	–	30	21
Анарх.	–	17	2	1	1	–	1	19	3
Непарт.	15	10	9	–	2	–	–	27	9
С.С.	–	–	4	–	–	1	–	1	4
З’їзд	–	1	7	6	–	1	–	1	14

Селяни, тобто ті, хто прагне землі, — н/п (60%) або есери.

Робітники звичайно належать до Р.С.-Д. (більше за 2⁄5, тобто 43%), далі С.-Р. та анарх. (по 1⁄5), 12% — н/п.

Интеліґенти тяжіють до Р.С.-Д., відтак до С.-Р..

Словом, партійність залежить від професії. Отой дослідник, за якого я казав (його статтю передрукували в «Былом»), завважує: «рух майже всуціль міський, отже, переважають С.-Д.. З огляду на літературу — їх утричі більше за С.-Р.».

Одне з квітневих чисел «Нової Руси» від 1909 року подає дані щодо 110 політичних засланців, котрі пройшли через Красноярську тюрму з 7 січня по 4 березня 1909 року, що їх було надано до с.-д. фракції ІІІ Думи. Більшість засланців — робітники (77), интеліґентів 24. Більше за всіх Р.С.-Д. (55), С.-Р. (43); н/п тільки семеро.

Отже, професія рокує партійність. Направду вірна соціольоґічна Марксова формула «суспільне буття рокує суспільну свідомість»!

Що до професійного складу кождої партії (за принципом розумової й фізичної праці): У.С.-Д., з’їзд, С.С., Р.С.-Д., С.-Р., н/п, Б., анарх..

В Р.С.-Д., окрім интеліґентів, є й робітників, у С.-Р. багато селян.

Ще більше селян у н/п.

Скільки в’язень був у визвольному русі? Кожен чоловік десь із 3 роки 7 міс. (201 вип.), кожда жінка — 2 роки 5 міс. (26 вип), тобто чоловіки в 1½ рази більше.

Коли з усіх чоловіків виокремимо аґраріїв, буде — 2 роки 3 міс. для їх, 3 роки 9 міс. для міщан.

Подивімось, як зростав/меншав рух і який рік дав найбільше революціонерів. (Скажу, що геть не брало участи в визвольному русі 1 чоловік і семеро жінок.) Инші:

До .. років (включно)	1	2	3	4	5	6	7	8	10	12	14	19
Чоловіків	25	50	42	27	19	20	4	7	4	1	1	1
Жінок	11	1	5	4	3	1	–	1	–	–	–	–

З огляду на ці дані ще з десяток років до цього рух був нечисленним; відтак він ширшав і на 1904/05 був найширшим. 1906-го арештованих поменшало: чи то тому, що їх таки поменшало (зайшла реакція), чи тому, що зелені новаки ще не засипали ся.

Кілько часу в’язень був активним діячем? Тут маємо менші цифри: чоловіки — 1 рік 9 міс. (202 вип.), жінки — 1 рік 6 міс. (25 вип.), тобто десь порівну.

Взявши окремо аґраріїв, маємо: 1 рік 3 міс. (20 вип.) для їх і 1 рік 10 міс. для міщан.

Геть не працювало 9 чоловіків і 7 жінок. Инші:

Працювало від … до … років включно	1	2	3	4	5	6	7	9	10	14
Чоловіків	95	55	27	11	7	2	1	1	1	1
Жінок	12	4	7	2	–	–	–	–	–	–

Отже, менше року працювала половина. Далі меншає, як бачимо.

Цікаво зважити й на тривалість членства в русі й на активність цього членства: в чоловіків співвідноситься як 2, в жінок 1½.

Кождий чоловік був ув’язненим 1,8 разів (аґрарій — 1,3, міщанин — 1,9), кожда жінка — 1,5 рази.

Ось докладна таблиця:

Скільки разів	1	2	3	4	5	6	7	8	9
Чоловіків	119	63	20	9	6	–	1	3	–
Жінок	19	7	2	–	1	–	–	–	–

Отже, більшість чоловіків сиділа вперше, инші — рецидивісти. Троє — уже втретє.

Зокрема з 25-ти аґраріїв 21 сидів уперше.

Кождий чоловік у середньому був ув’язнений 9,8 міс. (аґрарій — 6,7, міщанин — 10,2), кожда жінка — 5,7 міс.

До 6-ти місяців сиділи 94 чоловіки, 6-12 міс. — 70, 12-18 міс. — 35, 18-24 — 4, 24-30 — 10, 30-36 — 2, 36-42 — 4; жінок сиділо до 6 міс. 20, 6-12 — 7, 24 — 2.

Як це корелює із професією? Погляньмо:

За професіями	Беруть участь у визв. русі		Скільки разів середньо були в тюрмі	Скільки років середньо були в тюрмі
	всього	активно
Селяне	2 р. 2 м.	1 р. 2 м.	1,3	6,7
Робітники	3 р. 2 м.	1 р. 7 м.	1,9	11,7
Службовці	3 р. 11 м.	1 р. 9 м.	1,4	8,0
Вільні профес.	4 р. 9 м.	2 р. 4 м	2,1	12,4
Студіози	3 р. 7 м.	1 р. 6 м.	1,3	5,1
Ремісники та власники	1 р. 6 м.	0 р. 9 м.	1,1	6,1
Несамоїстні	1 р. 10 м.	0 р. 4 м.	1,0	6,0
Профес. робітники	4 р. 8 м.	1 р. 5 м.	3,0	15,3
Профес. интеліґенти	11 р. 0 м.	5 р. 1 м.	2,8	18,1
Интеліґентки	2 р. 0 м.	1 р. 4 м.	1,5	5,1
Робітниці	4 р. 6 м.	2 р. 3 м.	1,7	7,5

Найперше в революцію пішли интеліґенти, надто ті, котрі близько стояли до пригноблених (див. соціяльний стан і зарібок; тож і московську перепись, друковану в «Былом»: ⅔ нижчих станів і ½ має середню і вищу освіту, заробіток — 39 руб.). Відтак робітники, останніми — селяне й міський лавошний люд, заскочений січнем 1905-го, всезагальними страйками та промисловою кризою.

Интеліґентів і робітників було досить по тюрмах, инших менше.

Майже чверть в’язнів перебували в тюрмі більше року. Шістнадцятеро з їх — більше 2-х років, четверо — більше 3-х. Це багато, і саме це вияснює нам, чого в’язні тікали з тюрем, наражаючи ся на небезпеку (раніш намагалися втекти семеро чоловіків і три жінки, вдалося п’ятьом і одній).

Із 221-го восьмеро вже колись засилано (семеро адміністративно на 3–7 років, один назавсігди), звичайно до Сибіру. Одну жінку було заслано до Східного Сибіру на 5 років.

Троє засланців небавом утекли: один — по 17-ти днях заслання, другий — по 5-ти місяцях, третій — за рік. Жінка втекла ідучи на заслання.

Амністованих: 41 чоловік (напевне, ¾ усіх було амністовано в жовтні) і 2 жінки.

VІІ.

Ще питав щодо часу бранки: місяця, числа, дня і о котрій порі.

Місяців не подаватиму: коли-б вивчав рештантів увесь 1906-й рік, але ж ні, тай багацько на тоді вже повиходило.

Щодня затримувано 27–48 людей, середньо — 38, брано завсігди, й у неділю (хоч і менше). Сказати й те, що по неділях арештовувано цілими ґрупами (на зборах). Брано й у переддень свят і на свята.

Коли розділимо добу на чотири, буде: 3-9 ранку — 32, 9 ранку — 3 дня — 53, 3 дня — 9 вечора — 71, 9 вечора — 3 ранку — 80, тобто найбезпечніше було, як розвиднювалося.

Де арештовувано: в Київі 110, губернських містах, що сусідять з Київом, — 5, повітових містечках Київщини — 16, повітових містах инших губерень — 14, містечках — 24, селах — 31, економіях — 2, на залізничних станціях і по потягах — 10, далеких містах — 6, на кордоні — 2.

Словом, у Київі арештовано 110, по містечках Київщини — 35, по селах Київщини — 57, деінде — 20, тобто десь половину заарештовано в Київі, 1⁄6 — по містечках, і ¼ по селах.

На своїй квартирі «взято» 109, на гостині, явці, чужій кватері — 11, за місцем роботи — 10, в чайній, у заїзді, на базарі — 5, на вулиці — 27, на котрихось зборах — 11, на салдацьких зборах — 5, по салдацьких місцях — 16, по селянських хатах — 2, на сільському сході — 1, в земського начальника — 2, коло села — 1, на станції чи в потязі — 10, на кордоні — 2.

З 29 жінок у Київі заарештовано 26, 1 в містечку, 1 на селі, 1 — в містечку поза Київщиною.

Вдома — 18, у зборах — 6, на вулиці — 4, на лісовій дорозі — 1.

Ув’язнювали 220 чоловіка й 29 жінок: губернатор (за арешту 1 людини), прокурор (1), керівник Охранки та його помічник (3), аґенти Охранки (13), жандарми, в тім числі станційний і польовий (31), міська поліція (181), повітова поліція — станові, вартові, волосний, сільський староста (39), пограничник (1), казаки (7), драгуни (6), військові — начальник, офіцери, унтер-офіцери, салдати (40).

Загалом маємо 323 випадки — більше за в’язнів; тоб-то арештовувало одразу кілька означених.

Цікаво знати й те, що взято в браних. В чоловіків:

Ніц — 64 людини.

Документи й бомаги (записи, нотатник, переписка, рукописи, протоколи, звіти, чекові книжки, пашпортні бланки, мапа Київської губерні, проєкт рішення сільського сходу, фотоґрафії, вхідний квиток зборів «Саюза русскава народа», квиток бойової дружини анархістів-комуністів) — 36.

Печатки (комітетів, Київської ради робітничих депутатів то-що) — 6.

Література (проклямації, ґазети, нелеґальні й конфісковані, нелеґальна література, листівки) — 105.

Типоґрафські речі — 8, станки (до 2-х) — 1, друкарські знадоби — 1, гектоґрафи (до 4-х) — 6; загалом в 16-х.

Зброя — 13, бомбові оболоки (до 15-ох) — 4, вибухові речовини — 5, речі лябораторії — 1, ґвинтівки (до 2-х) — 2, мавзери (до 2-х) — 6, револьвери («кілька») — 21, холодна зброя (кинджали) — 6, набої до стрілецької зброї — 2, набої — 3; загалом в 62-х.

У процентовому обрахунку: документи — в 16% арештованих, печатки — 3%, література — 46%, друкарські знадоби — 7%, зброя — 28%.

Я не питав, чи били арештовуючи, проте де-які в’язні (зокрема ті чотирнадцятеро, котрі сиділи в одному коридорі) сказали за це; отже, побиття взятих — нонсенс для Київа, та не для Київщини та инших губерень. Справді, з 14 арештів на провінції знаємо 5 побиттів: 1) арешт селянина 29.VІІ на селі Чигиринського повіту — «избит драгунами до потери сознания (два раза водой отливали)»; 2) арешт міщанина 19.ХІ.1905 у бердичівській чайній — «казаки избили до синяков»; 3) арешт селянина 25.Х.1905 на селі Кролівецького повіту Чернігівщини — «при аресте избит драгунским офицером. Возбудил дело»; 4) арештованого 5.VІІ на селі Чигиринського повіту «исправник и драгуны избили до потери сознания»; 5) арештованого 8.V на селі Лубенського повіту Полтавщини вартові й становий віддухопелили до непам’яти; в Лубенському відділкові «давали есть селёдку и не давали пить».

VІІІ.

Заарештованих доправляли до Лук’янівки не одразу: взяті в Київі потрапляли до поліційних відділків, узяті поза Київом — до провінційних в’язниць. У відділку тримали з тиждень, 107 людей — 1-8 днів, 26 — до 1 міс. 17 днів; на провінції загалом з 4 міс. 7 днів, 25 людей — до 1 міс., инших — від 1 міс. до 11 міс.

Ті, над ким ще проваджено слідство (88-ро), на день перепису сиділи з 2 міс. 21 день. Імовірно, що вони мали бути там ще 2 місяці, тобто можна числити, що слідство тривало з чотири місяці, а точніше — 5 міс. 12 днів. Фактично ж:

Слідство переведено, в’язні за	Середня тривалість слідства	Максимальна тривалість слідства
судовою палатою	4 міс. 5 днів (76 вип.)	10 міс. 20 днів
військово-окружним судом	2 міс. 24 днів (34 вип.)	7 міс. 4 днів
військово-польовим судом	0 міс. 20 днів (1 вип.)	–
признач. адміністрат. засл.	2 міс. 6 днів (10 вип.)	3 міс. 16 днів

До суду сиділи:

Відбувся суд	Сиділи середньо	Сиділи максимально
палати	7 міс. 7 днів (70 вип.)	15 міс. 10 днів
військово-окружний	5 міс. 18 днів (34 вип.)	11 міс. 26 днів
військово-польовий	0 міс. 22 дні (3 вип.)	1 міс. 3 днів

Завважити і те, що адміністративних засланців етапують кілька місяців по слідству; приміром, на день перепису шестеро сиділи вже 2½ місяці після слідства, тобто минало із 5 місяців по слідству, аж поки засилано.

П’ятеро чоловіків із 222-х мали по дві справи, инші по одній; загалом 227 справ. Із них:

1)    не скінчене слідство — 70 справ (60 ведуть жандарми, 10 — «следователь по особо важным делам»);

2)    не знати, чи скінчено, — 1 справа;

3)    слідству край, проте суду ще не було — 36 (25 веде прокурор, 11 — військово-окружний суд);

4)    слідство й суд одбулися по 120-ти справах: адміністративний суд — 15, мировий — 1, суд палати — 70, військово-окружний — 33, військово-польовий — 1.

Що до жінок: жандарми — 19, слідчий із вкрай важливих справ — 1, прокурор — 1, адміністративне заслання — 2, суд палати — 2, військово-окружний — 1, військово-польовий — 1.

Із 227 справ звинувачувано: не пред’явлено — 16 (7%), обвинувачення поставлено, але не зазначено статтю «уголовного уложения» — 34.

Партійна належність без зброї (ст. 126, І ч. уг.ул.) — 35, партійна належність зі зброєю /вибухівкою (ст. 126, ІІ ч. уг.ул.) — 9, аґітація — 86, зберігання літератури — 12, типоґрафія — 9, збори — 1, страйк — 8, бомби — 15, пограбування з крадіжкою зброї — 2, збройне повстання — 2, аґрарні бунти — 2, замах на вбивство/убивство представника влади (поліцая, шпиґа — 2, пристава та урядника) — 14, збройний напад, що мав на меті експропріяцію, — 6, втеча з адмінзаслання — 1, луб’яні пашпорти — 1 (1%).

З 86-ти аґітували в салдацькому гурті — 51, селянському — 19, робітничому — 1.

Жінок (28) звинувачувано в: партійности — 12, членстві в «воєнно-революційній орґанізації» — 8, поширенні літератури — 1, типоґрафії — 1, участі в зборах — 3, експропріяції — 1, виготовленні вибухівки — 1, участі в зборах, на котрих пляновано повстання, — 1; ніц не пред’явлено — 12.

Ролю провокації ув арештованні не вияснено.

Винувачено в:	Селяне	Робітники	Дрібні власн.	Службовці	Вільні проф.	Студіози	Несамоїстні
Аґітація серед селян	12	–	1	–	3	2	1
Аґітація серед салдатів	1	18	3	8	16	4	1
Аґітація серед робітників	–	1	–	–	–	–	–
Аґітація загалом	–	4	–	3	3	–	1
Поширення проклямацій	–	1	1	1	1	–	–
Переховування літератури	–	6	–	2	3	1	–
Збори	–	1	–	–	–	–	–
Ст. 126 І угол. улож.	–	7	–	8	14	5	1
Ст. 126 ІІ угол. улож.	–	2	–	2	4	–	1
Типоґрафія	–	6	–	1	2	–	–
Страйк	5	–	–	3	–	–	–
Переховування вибухівки	–	12	1	–	2	–	–
Пограбування з крадіжкою зброї	–	1	–	–	1	–	–
Збройне повстання	1	1	–	–	–	–	–
Аґрарні бунти, зокрема терор	5	–	–	–	–	–	–
Замах на представників влади та вбивство	–	14	–	–	–	–	–
Збройний напад задля експропріяції	–	6	–	–	–	–	–
Втеча з заслання	–	–	–	1	–	–	–
Луб’яний пашпорт	–	–	–	1	–	–	–

Отже, селян винувачено в аґітації у селянському ж гурті, в аґрарних бунтах (279 ст. ХХІІ книги всезбірки військових ухвал). Одне звинувачення в збройному повстанні стосується до селянина-салдата.

Робітників винувачено в аґітації (надто межи салдати), замахах на вбивство й убивствах, зберіганні вибухівки та експропріяціях.

Интеліґентів — ув аґітації і партійности.

Суджено за 120-ма справами, 119 звинувачено й вони вже відбували кару: адміністративно — 1; адміністративне заслання — 14; ув’язнення — 4; ув’язнення в фортеці — 44; арештантські роти — 6; вічне поселення — 26; каторга — 19; смертна кара — 5.

Отже, найчастіше присуджувано до фортеці, вічного поселення, каторги та адміністративного заслання.

Терміни покарання:

1)    адміністративне заслання (1–4 вип., до Олонецької, Архангельської, Астраханської, Тобольської губерень, Туруханського краю, Якутської области) від 2 до 5 років, на 3 р.

3 міс. середньо.

2)    фортеця — від 1 міс. до 4 років, найчастіше на 6 міс. та 12 міс. (5 вип. і 10 вип.), на 12,9 міс. середньо.

3)    тюрма — від 3 міс. до 1½ р., середньо — 9¾ міс.

4)    арештантські роти — від 1 р. до 5 р., середньо — 2 роки.

5)    довічне поселення…

6)    каторга: від 4 р. до 15 р. (17 вип.), довічна (2 вип.); переважно на 10 чи 15 років, середньо — 10 р. 3 міс. (коли взяти довічну за 20 років).

7)    смертна кара…

Жінки: адміністративно заслані (Вологодська губ., Якутська обл.) — 2 вип., 3½ роки середньо; фортеця — 1 вип., 3½ міс.; каторга — 3 вип., 10 р. 8 міс. середньо. Маємо замало відомостів, та можна висновити, що жінок карано таксамо суворо, як і чоловіків.

Найсуворіші судді — військово-польовий і військово-окружний суди:

Судова инстанція	Міра покарання	Випадків	Термін
Судова палата	фортеця	44	середньо на 12,9 міс.
	тюрма	3	середньо на 11 міс.
	арештантські роти	1	середньо на 2 р. 7 міс.
	довічне поселення	16	–
	каторга	6	середньо на 8 р. 9 міс.
Військово-окружний суд	арештантські роти	5	середньо на 2 р. 11 міс.
	довічне поселення	10	–
	каторга	12	середньо на 8 р. 10 міс.
	смертна кара	5	–
Військово-польовий суд	каторга	1	15 років
Мировий	тюрма	1	3 місяці

ІХ.

Чи точні матеріяли зібрано? Записано всі чи майже всі відповіді, а де-які навіть підтвердили попередню думку (багато даних для чоловіків і жінок подібні, тип аґрарія сподіваний то що). Зрештою, мої висновки подібні до висновків инших дослідників (сі приклади я наводив).

Розуміється, я взявся вивчати не з доброго дива: в’язні, що я їх опитав, — значна частина всіх київських революціонерів або тих, хто працював тоді на Київщині. Отримав відомості що до соціяльного стану та політичної діяльности арештованих, почерез які висновимо про тодішній революційний рух у Київському районі.

На той час рух був значним і залучив ріжні національності й кляси; більшість в’язнів із нижчих станів, неінтеліґенти. Є селяни. Жінок у русі менше.

З одного боку, се були політично активні, з иншого — було й некультурних і політично неграмотних, котрі заледве осягали мудрації політичних проґрамів і не годні були сформулувати, чого ж хочуть. А проте то був гарячий час, що потрібував рішучої, а той рвучкої дії. Результатом революційний рух подрібнився, було партій, було й непартійних і кожде дивилося у свій бік.

Пляновано боротьбу і тут же, похапцем, переводжено її в життя. Тай бореться не маса, тай методи — терор (і аґрарний), екси, партизанщина… Певна річ, було нелегко: у Київі, приміром, у перший же день одбувся погром, опісля виступу саперів із Жаданівським на чоли (18 ХІ 1905) введено військовий стан — аж до весни 1907-го… «І вгледіли айстри, що вколо — тюрма… / І вгледіли айстри, що жити дарма, — / схилились і вмерли…». Знаємо, що зайнялося на світ дуже нескоро.

Відомості щодо соціяльного стану, заробітку/безгрошів’я чинні щодо всієї революційної маси киян.

Дізналися ми й про зв’язок «професія — партійність» тощо. Сподіваюся, що мої висновки буде потверджено роботами инших дослідників, адже моя — лишень крапля в морі. Обсяг її невеликий, відомостів небагато: дізнаємося тільки про де-що.

Словом, у мене — моментальна знімка, статика, а потрібуємо й кінематоґрафії — динаміки.

Джерело: Каторга и ссылка. Историко-революционный вестник (Всесоюзное общество политических каторжан и ссыльно-поселенцев, Москва). — 1926. — ХХІІІ (№2). — С. 186–196 (чч. І–ІV); Каторга и ссылка. — 1926. — ХХV (№4). — С. 202–218 (чч. V–ІХ).

З російського перекладено Орисею Чоботар